Василь Стус

Тема. Василь Стус: життя як творчість

Мета. Ознайомити учнів із життєвим шляхом, із неповторністю творчого подвигу  митця, захопити дітей красою і силою його слова;

           розвивати творчу уяву,вміння заповнювати узагальнюючу опорну таблицю розповіді учителя та групи підготовлених учнів, порівнювати факти, робити висновки;

        удосконалювати навички виразного читання та аналізу ліричних творів;

          формувати почуття гордості за свій нескорений народ, пройматися чужим болем.

Очікувані результати.

Після уроку учні:

знатимуть:  основні етапи життя В. Стуса; назви його збірок; зміст поезій «Весь обшир мій – чотири на чотири, «Як добре те, що смерті не боюся…»;

умітимуть: називати визначальні риси характеру поета, оживляти його образ, розказувати, що вразило в його біографії; виразно читати поезії; засобами виразного читання передати настрій твору.

Тип уроку. Урок засвоєння нових знань.

Методи, прийоми і форми роботи:  застосування проектної технології,  робота у групах.

Обладнання:  портрет В. Стуса, збірки творів, запис «Реквієму» Моцарта, комп’ютер(мультимедійний проект), узагальнююча таблиця «Естетичні уподобання поета», альбом дитячих малюнків до поезій.

Міжпредметні зв’язки:   образотворче мистецтво 

Епіграф:                                               Поет повинен бути людиною.

          Такою, що повна любові,

          долає природне почуття зненависті,

        звільняється від неї, як од скверни..

          Поет - це людина.. Насамперед.

                                                                                                                       В. Стус

Випереджувальні завдання: підготуватися до захисту творчих проектів.

Група „Біографи” (готують мультимедійний проект ).

Група „Літературознавці” (збирають спогади,   записи з таборового щоденника, твори для виставки).

Група „Декламатори” ( готують виразне читання поезій).

Група „Творчо-експериментальна лабораторія” (створюють авторські роботи, в яких відтворюють настрій поезії, своє світобачення з допомогою колориту, композиції, символіки фарб).

Хід уроку

I.      Організація учнів до уроку

Створення позитивного настрою і успішної роботи на уроці.

II. Мотивація навчальної діяльності.

Вступне слово вчителя

(на фоні «Реквієму» Моцарта  із запаленою свічкою).

19 листопада 1989 р. Київ. Свічки. Сніг. Домовини. Кількатисячна жалобна процесія повільно пливе до Байкового кладовища.

                            Народе мій, до тебе ще я верну,

                            І в смерті обернуся до життя

                            Своїм стражданним і незлим обличчям,

Як син, тобі доземно уклонюсь.

І чесно гляну в чесні твої вічі

І в смерті з рідним краєм поріднюсь.

         Подібне бачив Київ тільки у травні 1861 року, коли зустрічав

Т. Шевченка…

То Шевченко. А це? Кого ховаємо? Стуса? Хто ж він цей Стус?

         Ім’я Василя Стуса навічно вписане у  нетлінну книгу народної пам’яті про великих українців, одного з найвизначніших поетів XX  століття. Життя і творчість якого схоже на спалах – короткий і яскравий.

         І нині, в час сімдесятирічного ювілею національного героя, маємо схилитися перед життям-подвигом великого Українця. Трагічно склалася його доля. І в тому,  що сьогодні поезія В. Стуса стала широко відомою народу, задля якого він творив, його національною гордістю, великим духом надбання, є історична справедливість.

ІІІ.  Цілевизначення та планування.

Повідомлення теми та завдань уроку.

Учитель.

Перед вами портрет В. Стуса. Вдивіться в його обличчя. Що можна сказати про цю людину?

Орієнтовна відповідь учня. З портрету видно, що це молодий, трішки сутулуватий чоловік, допитливий погляд карих очей, широке розкрилля темних брів, круте підборіддя людини з міцною волею. Складки, що вляглися з кутиків губ внизу, свідчать про пережите, переболене.

Звернімося до епіграфа уроку: «Поет повинен бути людиною. Такою, що повна любові; долає природне почуття зненависті, звільняється від неї, як од скверни. Поет - це людина. Насамперед.»

Прослідкуємо, якою ж людиною був поет, який шлях він пройшов?

-         То ж як можна сформулювати тему нашого уроку? (учні формулюють тему уроку).

-         Які завдання можна поставити до нашого уроку? (учні визначають мету, вчитель доповнює, узагальнює).

ІV . Урок засвоєння нових знань.

Формування проблемного питання.

- У чому сенс людського життя?

     -Чи можна його життєвий шлях назвати подвигом?

Сьогодні у нас урок захисту творчих проектів. Ви об’єдналися в IV групи. Кожна група визначила  проблему проекту, над якою працювала і розподілила обов’язки між членами групи.

У вас на партах лежать картки самооцінки , самоконтролю. У них ви поставите оцінки за свій внесок у проект.

Ваше завдання.

Слухати розповіді членів групи і скласти опорну таблицю «Естетичні уподобання поета» (орієнтовна  таблиця)

Сфера діяльності письменника. Визначальні риси характеру	Девіз	Світ захоплень
		Улюблені письменники, твори	Улюблені види мистецтва, митці, твори	Улюблені заняття й природні обдарування
Навчався на історико-філологічному факультеті Донецького педінституту. Працював над дисертацією «Джерела емоційності художнього твору». Звільнили з аспірантури. Працював кочегаром, в історичному архіві, будівельником, інженером. Займається творчістю.Риси характеру: любов до Батьківщини, чесність, стійкість, людська гідність, сила волі, жертовність, доброта.	Не загубити людської і національної гідності.	В. Стефаник «Кленові листки», «Кобзар», І. Франко «Мойсей»,        Д. Лондон «Мартен Іден», Рильський, Свідзинський, Пастернак, Гете, Рільке, Квазімодо, Толстой, Фолкнер. Ідеал – Г. Сковорода .	Бетховен «Сонати».	Любив мамині колисанки, захоплювався музикою, грав на гітарі.

Переходимо до захисту творчих проектів.

Група „Біографи” (представляють мультимедійний проект, див. на дискеті. Пригадують памятку „ Як працювати над вивченням біографії письменника”).

6 січня 1938 року, в селі Рахнівка Гайсинського району в селянській родині Семена Дем’яновича  та Ілини Яківни Стусів у свят-вечір народилася четверта дитина, яку назвали Василем.

Перші уроки, які одержав Василь у житті, були мамині. Найбільший слід залишився від маминої колисанки.

Дитинство поета було гарним, ріс в атмосфері добра і любові, але було дуже важким. Усе дитинство було з тачкою: то везли картоплю з поля, то з мішком ходив на городи рвати траву для корови, то возив вугілля. Перша прочитана книга – «Кленові листки» В. Стефаника.

Ще до шести років він пішов до школи. Якось приходить вчителька Зоя Петрівна й питає маму: «Чому Василько ходить до школи   босий, уже холодно?» «Як? То він до школи ходить?» - здивувалася мати. Малий ще.

Мати працювала на заводі, а хлопчик вдома лишався.

Отак до шести років Стус став школярем, а до шістнадцяти – студентом. В 5-6 класах знав напам’ять майже весь «Кобзар». Марив музикою, і за відмінне навчання у 7 класі батько купив Василеві гітару. Підліток дуже захопився творчістю й особистістю Бетховена: «Які пречудові його сонати! І яка це була людина! Все життя в горі, в нещасті, в муці – і він один проти цього світу – перемагає!»

Ці зізнання поета характеризують світ, в якому формувався його мужній характер. За всіх лихих обставин вистояти, бути самим собою, не загубити людської й національної гідності – це був девіз В. Стуса .

У 9 класі прочитав поему «Мойсей» Івана Франка, під впливом якої вирішив бути літератором.

Вищу освіту здобув на історико-філологічному факультеті Донецького педагогічного інституту. В інститутські роки юнак зацікався світовою літературою. Серед улюблених письменників – Рильський і Свідзинський, Пастернак, Гете, Рільке, Квазімодо, Толстой, Стефаник та Фолкнер.

Працював в Таджнянській семирічній школі Гайворонського району на Кіровоградщині. Працював всього два місяці, а потім армія. В 1961-1963 роках працює учителем в Горлівці на Донбасі. Перший вірш надрукований у 1959 році.

У 1961 році Василь Стус вступає до аспірантури Інституту літератури ім.. Т.Г. Шевченка, працює над дисертацією на тему «Джерела емоційності художнього твору». У вересні 1965 року Стуса виключають з аспірантури. Причиною послужив випадок, що стався в кінотеатрі «Україна» на прем’єрі кінофільму С. Параджанова «Тіні забутих предків». Василь Стус звернувся до глядачів і запропонував вставанням висловити протест проти незаконних дій уряду та КДБ, що на Україні проходять арешти інтелігенції .

В. Стус прочитав наказ про звільнення з аспірантури  і на цьому аркуші написав: «Читав. Хай це все залишається на вашій (директора інституту

М. Шамоти) громадській і партійній совісті».

І почалися поетові поневіряння. Працював кочегаром – звільнили, працював в історичному архіві – теж попросили, пішов на роботу в метро – там побоялися тримати. Пішов топити кочегарку.

10 грудня 1965 року одружується з Валентиною Попелюх.

1968 рік тяжкий для творчості. З’являється негативна рецензія на першу збірку поезій «Круговерть». Цього ж року дружина потрапляє до тубдиспансеру. Маленький син, Дмитрик, захворів на легені «і ні копійки грошей, борги, хвора сім’я  і жодної перспективи попереду».

На кінець 60-рр. освоював новітню філософію, сучасну поезію: німецьку, російську, італійську. З’явилися друком під псевдонімом В. Петрик кілька перекладів Г. Лорки. Тоді ж було написано велику роботу про П. Тичину «Феномен доби».

1972 року оголошено вирок : позбавити волі на 5 років із засланням на 3 роки. Жорстоке  і справедливе покарання Стус відбував у мордовських таборах,   заслання – в Магаданській області. Умови були жахливі, 50 градусів морозу, виснажлива праця. У кінці листопада 1975 р. у нього стався порив виразки шлунку, внутрішній крововилив. Стус лежав непритомний, до ранку ніхто не підходив. Але він не зігнувся, обстоював власну гідність і своїх політичних однодумців. На засланні працював на золотодобувному руднику на Колимі, куди його відправили в 1978 році. Продовжує писати, вивчає французьку та англійську мови, володіє усіма слов’янськими  та добре – німецькою.

Рідна Україна була і джерелом сили та натхнення поетичного і його нестерпним постійним болем. У 1979 році поет повертається на Україну і продовжує свою творчу діяльність.

За кордоном виходять дві збірки поезій «Зимові дерева», «Свіча в свічаді». Його ім’я стає широко відомим у світі, поезії перекладаються англійською, німецькою, російською, іспанською мовами. Стус не покидає розпочатої до ув’язнення  політичної боротьби. І як наслідок знову арешт, звинувачення в належності до Української Гельсінської спілки. Жорстокий присуд: 10 років позбавлення волі у таборах сурового режиму, 5 років -  заслання. Усього 23 роки неволі призначено В. Стусу, хоч на захист поета виступила громадськість цілого світу.

Група „Літературознавці” (представляють виставку творів поета,  зібрані спогади, записи таборового щоденника).

Відомий німецький письменник, лауреат Нобелівської премії Генріх Бель, академік Сахаров зазначили: «Вирок українському письменнику, поетові В. Стусу відрізняється своєю нелюдяністю» і закликали скасувати його.

Академік Сахаров писав: «невже країна, в якій уже загинули або зазнали репресій і переслідувань  численні її поети, потребує нової жертви, нового сорому?

Я закликаю колег В. Стуса – поетів і письменників у всьому світі, моїх колег – учених, Міжнародну Амністію, всіх, кому дорога людська гідність і справедливість, виступити на захист Стуса.

Вирок Стусові повинен бути скасований, як і вирок: усім учасникам ненасильницького правозахисного руху ».

Як відомо із записів Стуса та інших в’язнів, умови і існування в таборі особливого режиму були жахливими. Виснажлива праця, мізерна зеківська пайка, морози до 5 градусів, знущання кадетівських доглядачів, ностальгія за рідною Україною. І це все терпіла людина хоч і незламної вдачі, але фізично хвора.

«Камерне  утримання , - як свідчить однокамерник Стуса В. Овсієнко, - само собою тяжке, бо не стає повітря і руху. Прогулянка – одна година на добу, в оббитому залізом ящику, над головою колючий дріт і наглядач. У камері маєш  менше їжі, без жирів, а якщо покараний без виводу на роботу -  то гаряча їжа через день, другого дня лише 450г хліба і окріп».

Не легше було і на засланні. Ось як змальовує В. Стус умови, в яких доводилось працювати на золотодобувному ринку імені Матросова на Колимі, куди його відправили в 1978р. після відбуття табірного строку.

«Страшенний пил у вибої, вентиляції немає: бурять вертикальні глухі штреки… респіратор (марлева пов’язка) за півгодини стає непридатний: він стає мокрим і вкривається шаром пилу. Тоді складаєш його і працюєш без захисту. Кажуть, молоді хлопці за півроку такої праці стають хворими».

Життя Стуса таке коротке, як і в Шевченка, 47 років.  Стус відбув15 років гулагівських таборів і помер у неволі. У карцері – в ніч з 3 на 4 вересня 1985 року. Його поховали на сільському кладовищі, у безіменній могилі,   на якій було поставлено стовп із № 9.

Тільки 19 листопада1989 року прах Василя Стуса було перевезено сином поета Дмитром в Україну із зауральських таборів. Поховано на Байковому кладовищі у Києві. Так повернувся поет додому. Та знайшлися виродки, які могилу його спалили. І не дивно – бо ж так само спалено і могилу з хрестом його побратима Юрія Литвина, а ще до  того – сплюндровано могили композитора Володимира Івасюка у Львові.Але ж громада склала кошти на спорудження пам’ятника  на могилі.

Група „Літературознавці” (представляють добірку листів, з яких видно не лише благодійне ставлення до Поета-мученика, а й постає образ самого народу.)

Обозна Ганна Іванівна з Дніпропетровщини:

«Видно, праведний був чоловік, якщо й з мертвим ще борються. Прийміть і мою маленьку часточку до пам’ятника Василю Стусу, земля йому пухом».

Комар Тамара Миколаївна з села Залав’я   на Рівненщині: «Я проста жінка, мати трьох дітей, приєднуюся до світлої пам’яті про поета Василя Стуса. З глибоким  сумом шаную його ім’я, нехай злочинців покарає Божий суд, якщо не бояться суду людського».

Склярова Надія Григорівна (Київ): «Стуса бояться і мертвого…Виходить, він був велика людина: любив Україну в теплушках і гумових чоботях, свій народ, за нього й загинув».

Хома Іванна з м. Городок на Львівщині брала участь у перезахороненні праху В. Стуса, Ю. Литвина та О. Тихого. З приводу цієї події вона написала вірш «Біль»

Група „Декламатори” (представник групи читає вірш «Біль».)

І ось вони, нарешті, вдома –

три журавлі з  далеких кіль,

сини Вкраїни: біль і втома –

Олекса, Юрій і Василь.

Василь… поет… життя – як рана.

Душі обірвана струна.

Намарно плакати – не встане,

і долю випито до дна.

Закута Либідь голосила,

Стогнав від болю сивий Кий.

Стрічай, Вкраїно, свого сина!

Він повернувся – неживий…

І довго плакала Вкраїна,

як хоронила трьох синів.

І по-злодійськи попід стіни

ховались тіні їх катів.

Спочиньте, лицарі Вкраїни,

а ми ваш біль понесемо.

…І мучить, мучить нас сумління:

коли ж ми борг вам віддамо?!

Група „Біографи”.

У 1990 році літературно-мистецькою групою «Дзвін» була видана збірка «Поезія».

1990-1991 рр. В. Стус реабілітований і посмертно прийнятий до Спілки письменників.

У 1990 р. вийшла посмертна збірка поета «Дорога болю», а в 1991 р. за цю збірку поетові посмертно присуджено Державну премію ім. Т.Г. Шевченка. Його ім’ям названі вулиці, площі, школи, гімназії. У Львові встановлено премію ім.       Стуса.

Вчитель.

-         Який висновок можна зробити, прослухавши виступи групи  біографів та літературознавців?

(Учні роблять висновки про життя поета. Зачитують записи заповненої опорної таблиці «Естетичні уподобання поета»).

Вчитель.

Так, В. Стус був патріотом у найвищому, найблагороднішому значенні цього слова. За свою любов до Батьківщини він заплатив життям. Його немає серед нас. Але він живе своїми безсмертними творами, з яких ми можемо також дізнатися  про його долю.

-         Яка ж тематика творів Василя Стуса? (учні записують у зошити).

Це здебільшого медитативні роздуми над тим, як живе і як мусить жити людина, невгасима любов до України, протест переслідувань, утисків усього українського.

     Давайте ще раз звернемося до епіграфа.

     Ці слова записані В. Стусом 1969 р.

     Що ж це за рік?

Подолано 30-річний життєвий рубіж, перша збірка «Круговерть» зазнала негативної рецензії, а друга збірка «Зимові дерева» так і не вийшла друком. Кілька років її рукопис лежав у редакції. Це стало для Стуса морально-психологічним потрясінням.

Можливо, і не було б тоді довгих судових процесів, не завершилася б так трагічно людська доля. Поет після довгих роздумів наважується на само видання. І не його вина, що один із примірників потрапив за кордон, і там 1970р. був надрукований.

7 вересня 1972 року Стусові було оголошено вирок: позбавлення волі у виправно-трудовій колонії суворого режиму строком на п’ять років  із засланням на три роки.

А за кордоном його продовжували хвалити і друкувати… Тут же, на рідній землі, він – державний злочинець.

Тема фізичної ізоляції в його творчості поступово розвивається в тему ізоляції духовної: «Напевно,  приписали до майна тюремного уже й тебе самого – всі сни твої, всі мрії, всі думки, завівши до реєстру потайного і зачинивши на місці замки»,

Враження від тогочасних віршів таке, начебто поет свідомо наколюється серцем на гострі кути сурового випробування.

         Група „Декламатори” (читання поезії «Весь обшир мій – чотири на чотири»)

Словникова робота:

Обшир – широкий простір від обрію до обрію

Зигзиця – зозуля

Блаженна – щаслива

         Бесіда за змістом поезії

-         Чому поет називає камеру «обширом»?

-         Чому рідна Україна – «долина смерті»?

-         Що уявляється ув’язненому поетові, про що він думає, переживає? Чи кається, що завдав мук і собі, і своїм рідним?

Учитель.

Отже, Україна – то була найбільша любов і найбільший біль. Її майбутнє і тривожило поета, набагато більше за власне життя.

Образ мужньої людини, патріота-борця, який вірить у свою правоту та її перемогу постає у поезії «Як добре те, що смерті не боюся…»

Група „Декламатори” (представник групи читає поезію).

Словникова робота

-         Як ви розумієте значення слова скверна?

Скверна – мерзенне, порочне, те, що викликає огиду.

Бесіда за змістом поезії.

1.     Що допомогло поету не зламатись духовно у житті?

2.     В. Стус писав: «Довіку не буде із мене раба». Чи дійсно так було? Чим, на вашу думку, він схожий на співця з поеми Лесі Українки «Давня казка»?

3.     Життя і творчість якого українського поета вам нагадує доля Стуса?(Т.Шевченка)

Вчитель.

Михайлина Коцюбинська свідчить: «… близькість Стуса і Шевченка зумовлено не тільки подібністю їх доль, а й шевченковим духом у творчості Стуса. Творчість Стуса не можна уявити собі поза шевченковою стихією. Це голос духу, грунт, на якому стояв».

     Гордий з натури, десь в глибині душі він презирав літературну братію, яка не сміє стати на рівні національного обов’язку. Не наважується переступити через перегородки, якими хитрі пройдисвіти розгородили тих, що мають бути разом. Адже боротьба за правду – наше спільне діло.

     В. Стус писав: «Що міг – я зробив. Що зможу – ще зроблю. Але без України мені моторошно… Прошу тільки вірити, що я нітрохи не змінився проти студентських літ. У мене є мій народ. Його муки – то єдина моя скорбота. Я мушу стояти на тому, на чому досі стояв».

Група „Творчо-експериментальна лабораторія”( демонструють і коментують  авторські роботи, в яких відтворюють настрій твору, своє світобачення з допомогою колориту, композиції, символіки фарб. Учні забезпечені олівцями, фломастерами, папером).

     V. Рефлексивно-оцінювальний  етап 

( За картками самоконтролю учні виставляють оцінки за свій внесок у проект)

     -    За що боровся В. Стус?

-         У чому сенс людського життя?

-         Чи пам’ятає і шанує український народ В.Стуса?

-         Чи на всі запитання ви отримали відповідь?

-         Який проект був найцікавішим?

VІ Підсумки.

Ми пройшли шляхом В. Стуса. Його немає. Але він ввійшов у безсмертя. Вірші Стуса піднімають наш дух, вчать людяності, достукуються до нашої совісті. Він серед нас. Ми пишаємося ним.

VІІ Домашнє завдання.

Опрацювати статтю підручника про В. Стуса, підготуватися до виразного читання поезій, намалювати малюнки до творів, які не були розглянуті на уроці. Написати лист до Василя Стуса  або письмово передати свої враження від особистості та творчого доробку В. Стуса.

Використана література

1.     Дмитро Стус, Василь Стус: життя як творчість. – К., 2005.

2.     Василь Стус. Час творчості. – К., 2005.

3.     Лідія Овдійчук. Методична скарбничка. Ж-л «Українська мова й література в  середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах». №7-8, 2006.

4.     Василь Стус. Феномен доби (сходження на Голгофу слави) К., 1993.

5.     Духовний син Тараса. Газета «Літературна Україна» 16.05.91.

6.     Чужинецька земля В. Стуса. Газета «Літературна Україна» 16.01.92.

7.     Бандура О., Волошина Н. Підручник. Українська література 8 клас.

Тема. Поезії Василя Стуса «Сто років як сконала Січ», «На колимськім морозі калина…», «Терпи, терпи – терпець тебе шліфує…». Проблематика, образи-символи.

   Мета. Поглибити знання учнів про творчість В.Стуса, визначити проблематику, символіку та тропіку його творів; удосконалювати навички ідейно-художнього аналізу; розвивати навички виразного читання; виховувати почуття патріотизму та громадського обов’язку.

Очікуванні результати:

Після проведення уроку учні:

              знатимуть: зміст опрацьованих поезій;

              умітимуть: виразно читати поезії, визначати проблематику, символіку та тропіку у поезіях В. Стуса, з’ясовувати роль художніх образів у розкритті ідейного змісту творів.

        Тип уроку. Урок сприйняття та засвоєння навчального матеріалу.

Методи, прийоми і форми роботи: урок дослідження; виразне читання поезій, ідейно-художній аналіз, складання таблиці, робота у групах.

        Обладнання: тексти та схема аналізу поезій.

Міжпредметні зв’язки. Відомості з історії України про зруйнування Запорозької Січі під час розгляду поезії „ Сто років як сконала Січ”.

Епіграф.

              Ми пишаємося ним, він – наша совість,

              совість нації.

              Нехай до нього прийде Україна

              І зніме хустку, і пов’яже хрест

              Десниця Божа і Господній перст

              Укажуть місце, де його калина.

          Випереджувальні завдання.

 Група „Експерти”  (опрацьовує статті дослідників творчості В. Стуса,  обґрунтовує актуальність теми).

Група «Дослідники поезії» (виразно читають й аналізують поезії).

Група «Історики»  (готують історичну довідку про зруйнування Запорозької Січі та історію написання твору).

Група «Авторська лабораторія» (демонструють і коментують власні малюнки).

Хід  уроку

I.                  Організація учнів до уроку

Учні об’єднані у групи. На партах – тексти поезії В. Стуса, робочі зошити. Кожна група отримує картки із завданнями, схему  аналізу поезії.

     ІІ.Мотивація навчальної діяльності

З’ясування емоційного стану учнів.

Діти, на минулому уроці ми з вами ознайомилися з надзвичайною долею людини, яка була  сином своєї Батьківщини, котрий сам  зізнався у своїй безмірній любові кожним своїм подихом, кожним своїм помислом. Ім’я цієї людини Василь Стус. Давайте послухаємо ваші враження від особистості та творчого доробку В. Стуса, ваші листи до нього.

Актуалізація опорних знань

1.                           Користуючись опорною таблицею «Естетичні уподобання поета», складеною на попередньому уроці, розкажіть, чим найбільше вас вразила особистість В. Стуса? Які риси були визначальними в його характері?

2.                            Яких життєвих принципів дотримувався?(«Поет – це людина. Насамперед. А людина – це, насамперед, добродій», «Ще – ціную здатність чесно померти»).

3.                           Хто був ідеалом  у житті поета? (Г. Сковорода)

4.                           Назвати мотиви лірики поета (Україна, доля рідних, призначення людини).

5.                           Назвати  основні збірки («Зимові дерева», «Веселий цвинтар», «Свіча в свічаді», «З таборового зошита», «Палімпсести» - вийшли за кордоном, «Дорога болю» - в Україні, «Птах душі» - зникла).

6.                           Які за жанром писав вірші? (медитації (роздуми), верлібр (білий вірш)).

II.               Цілевизначення і планування роботи.

Пропоную учням визначити тему, основні завдання уроку, ознайомлюю з планом та очікуваними результатами роботи.

III.           Опрацювання навчального матеріалу.

Звертаю  увагу на епіграф уроку. Ці слова про Василя Стуса. Він повернувся в Україну в поетичних творах, у спогадах сучасників, друзів, у світлинах та інших документах.

Цей урок ми присвячуємо живому, невмирущому поетичному слову Василя Стуса.

Формування проблемного  запитання.

Які проблеми він порушує у своїх творах, і чому саме образи-символи стали предметом нашого дослідження?

   Завдання.

Слухати повідомлення експертної групи, скласти тези.

     «Експертна група» (представляє статті дослідників творчості В. Стуса, обґрунтовує актуальність теми).

Словникова робота

Потік свідомості – творчий принцип, що визначився у західноєвропейській літературі початку XX століття

  Благодатна пора 60-х років народила плеяду талановитих українських поетів – І. Драча, Л. Костенко, Д. Павличка, М. Вінграновського, В. Стуса, В.Симоненка… Вона ж багато в чому визначила і шлях їх естетичних пошуків, тематико-проблемне наповнення літературних творів. Проте мистецьку спадщину В. Стуса не переплутати з будь-чиєю іншою, така вона оригінальна, потужна, самобутня, так тісно злилася в одне ціле для поета і його творчість.

Ліричний герой у поета – він сам, його думи, вболівання, переконання, духовні пошуки, печалі і радощі, тому його твори такі пронизливо особистісні. Їх змістовим ядром є позиція митця, громадянина, патріота, сина – своєї матері і матері – України, батька – ніжного, люблячого, свідомого неприродності насильно розірваних родинних зв’язків. Поет прагне наблизити  людей до ідеалів добра, справедливості, гуманізму, правди – цих вселюдських ідеалів, за якими для нього не губилися ідеї національної свідомості рідного народу.

Тема рідної землі, України, як і мотив неволі, спогади про рідних. Провідні в ліриці В. Стуса.

Дослідники творчості В. Стуса наголошують на незвичайній образності і метафізичності   його поезії. Прикметним з цієї точки зору є вірш «Присмеркові сутінки опали», побудований на паралелізмі: і природа, і душа людська огорнені смутком.

Стус виробив свій поетичний словник, в якому багато архаїзмів, актуальних і специфічно забарвлених, відповідно до задуму, новотворів. Україна виступає, не як географічне поняття чи взагалі зовнішній об’єкт, вона існує в ньому самому, щоразу з’являючись в душі чи то кетягом червоної калини, чи рутою-м’ятою, чебрецем, чи пером літописця Нестора, чи музикою струмка… Картини рідного краю виникають як реальність.

Василь Семенович був чутливий і до суворої краси північного краю, умів зігріти вічну мерзлоту теплим поглядом і словом. Його пейзаж психологізований..

Не завжди образний світ поезії Стуса прозорий і легкий для входження в нього. Іноді це потік свідомості.

Наскрізним символом його збірок є образ  червоної калини: «калина на морозі», «червона тінь калини на чорних водах» - символ України.

«Україною поет жив, марив і снив на чужині. Ця любов була головним смислом його життя… Цінність і всеохопленість  його патріотизму вражає. За кожним помислом, кожним словом – Україна.. Відірваність від рідної землі та «розлука, що ствердла на бурштині», тільки посилила його синівський зв'язок  з нею. Часом вона вбачається як «байдужа», «осоружна», навіть як «рідна чужина», та все одно це найбільша його святиня, його духовний порятунок», - писала М. Коцюбинська. Навіть у похмурих північних пейзажах Василеві бачилася Україна..

(Озвучування тез).

Група «Дослідники поезії» (виразно читають поезію «На колимськім морозі калина» і аналізують за схемою).

1.     Які життєві обставини викликали поезію до життя?

2.     Мотив і жанр поезії.

3.     Тема. Ідея.

4.     Якими художніми засобами та віршованим розміром передано роздуми й  почуття ліричного героя?

5.     Ваші роздуми й почуття навіяні поезією.

(Орієнтовна відповідь)

        

         У  вірші «На колимськім морозі калина» для ліричного  героя вона зацвіла і на чужині,але рудими слізьми.Автор цвіт калини порівнює із сльозами, та ще й рудими.

                            І відразу – спалах уяви і різкий контраст.

                            Неосяжна осонцена днина,

                            І соборм дзвінким Україна

                            Написалась на мурах тюрьми.

         Навіть за тюремними мурами бачить Україну в образі дзвінкого собору, стужілий до неї поет. Епітет же дзвінкий яскраво малює свято на рідній землі з дзвонами і сонцем, і радощами... Та знову сумний контраст, картина колимських снігів:

                            Безгоміння, безлюддя довкола,

                            тільки сонце, і простір, і сніг...

                            та ота якимись вітрами занесена калина..

         Звернемо увагу, як майстерно, лише переліком кількох іменників, Стус створив точну картину північного безлюдного пейзажу.

         І ще одна психологічна деталь, містка метафора.

                            Котилося куль-покотьолом

                            Моє серце в медвежий барліг.

         Завершується пейзажний малюнок філософським образом, який стане зрозумілим лише в контексті всієї творчості поета:

                            І зійшлися кінці і начала

                            на оцій чужинецькій землі.

Вірш належить до громадянської лірики.

         Ідея: швидкоплинне людське життя і боляче чекати смерті на чужині.

         Тема: роздуми ліричного героя про долю окремої людини, цілого народу, своєї батьківщини.

         Ліричний герой:  у далекому краю герой думає про сокровенне, навколишній світ гнітить його, посилює відчуття самотності. І справді, наче й не жив, а вже близько смерть. Спогади про дитинство, калину, Україну – все відтінюють мури вязниці .

         Незвичайне у вірші, символіка:  калина стає солодкою після морозів, цвіт калини – руді сльози, Україна – великий собор з мідними дзвонами, тінь на стіні -  спогади про Батьківщину.

         «Тільки сонце, і простір і сніг» - символ щастя, волі, чистоти.

         Серце потрапляє у вязницю -  метафоричний ораз медвежого барлога.

         Поетичний паралелізм: мотиви туги, самоти (самотні дерева, самотній олень), імла – неясність майбутнього.

         Поетичний висновок про швидкоплинність людського життя – «і зійшлися кінці і начала» - чужинецька земля.

        Терпкі, зі сльозами на очах, спогади про святу Україну прийшли до ліричного героя  в стінах тюрми. Навколо – тиша, а десь і щастя, і воля, і чистота; навіть серце,  і те в неволі, все посилює самотність і безнадію. Відчуття смерті особливо болісне на чужині.

Вірш написаний трьох стопним анапестом.   

Група «Дослідники поезій» (Виразно читають поезію «Терпи, терпи – терпець тебе шліфує»).

(Орієнтовна відповідь)

         Як  не скрутно, але поет боровся за свої ідеали до останньої митті життя.. Він навіть помер, бо єдиним доступним методом боротьби було голодування.

         Проблематика вірша охоплює ряд ідей, які сповідував В. Стус. У творі ці ідеї об’єднані в єдину філософську систему, сукупність принципів автора..

         Перша з них – це визначення поетом позитивної ролі життєвих  труднощів у формуванні особистості.

         Друга ідея сформульована у твердженні: людина самотня на обраному шляху, вона тільки власноруч повинна знести те, що судилося на віку, і ніхто не може їй допомогти чи перешкодити у цьому. На такій основі твориться третя ідея. Її суть – у проголошенні відданості тому, що визначила тобі доля. Четверта ідея – це уявлення письменника про долю, що передбачена людині у її земному існуванні. Розкрити її допомагають порівняння «шлях…, як побратим, метафоричні сполуки» «свій шлях…,що твоїм  назвався», «обрав тебе»,  до якого «змалку ти заповідався». Ці засоби використані для проголошення невідривності людини відїї вищого призначення. І в  останньому рядку сказано, що місія ліричного героя має духовний характер. Цей вірш належить до громадянської лірики. Написаний пятистопним ямбом.

Учитель

Як раніше було сказано, Україна – то була найбільша любов і найбільший біль.

Михайлина Коцюбинська писала: «Цільність і всеохопленність його патріотизму вражає. За кожним помислом, за кожним словом – Україна. Відірваність від рідної землі та «розлука, що ствердла на бурштині», тільки посилила його синівський зв'язок з нею. Часом вона вбачається йому як «байдужа», «осоружна», навіть, як «рідна чужина». Та все одно це найбільша його святиня. Його духовний порятунок». З великим болем пише В. Стус про трагічну долю народу, який не зміг, не зумів відстояти свою правду, незалежність. Такою трагічною віхою нашої історії було зруйнування Катериною II Запорізької Січі.

Група „Історики” (знайомлять з історичною довідкою про зруйнування Запорізької Січі та історією написання твору).

23 квітня 1775року на нараді в Катерини ІІ прийнято план знищення Січі.

У червні 1775року російські війська (поверталися з російсько-турецької війни на чолі з генерал-поручиком П.Текелієм, 100тис. чоловік) зайняли Січ раптово. Там знаходились 3 тис. чоловік і 20 гармат. Старшинська рада за участі духівництва через «небажання проливати християнську кров» вирішила здати Січ без бою. Війська зруйнували курені, майстерні. Вивезли до Петербурга військові клейноди, архів, боєприпаси, артилерію, прапори, цінності. Старшина була заарештована.

3 червня 1775року прийнятий маніфест цариці, яким проголошувалася ліквідація Запорізької Січі. Підкреслювалося, що має зникнути навіть назва запорізьких козаків.

Історія написання. У поезії змальовано історичний період від другої половини VIII століття до II половини  XIX століття. У цей час Російська імперія знищила останній осередок волелюбності нашого народу – Запорізьку Січ,  повністю ліквідувала автономію України. Настали тяжкі роки кріпаччини, національного приниження, про які писав ще Шевченко. Але  волелюбний дух українців пробудився. І з кінця XIX ст. в Україні почав наростати національно-визвольний рух. Усі ці події лягли в основу написання вірша «Сто років, як сконала Січ», де письменник висловлює свою впевненість у незнищеності українського народу.

Група «Дослідники поезії» (виразно читають і аналізують поезію «Сто років, як сконала Січ»).

Під час аналізу звертають увагу на смислове поле, яке включає такі елементи, як «Сибір», «соловецькі келії», «пекельний край», «кров синів»,  на повтор «кр» у словах «край», «крик», що поглиблює трагічне звучання поезії (звукова асоціація).

    V.    Рефлексивно-оцінювальний  етап  .

1.     Які проблеми порушував у своїх творах В. Стус?

2.     Який із символічних образів запам’ятався вам і чому?

3.     Чи досягли ми очікуваних результатів?

4.     Як ви вважаєте, яка група найплідніше попрацювала?

5.     Хто був найактивнішим на уроці?

6.     Що вас найбільше зацікавило?

Оцініть свою роботу за такими критеріями.

Питання	Самооцінка
	завжди	звичай­но	іноді	ніколи
Чи вдалося вам співпрацювати зі своїми товаришами?
Наскільки ретельно ви працювали над завданням?
Чи висловлювали ви нові ідеї, думки?
Чи вносили ви конструктивні пропозиції щодо спільного рішення?
Чи підтримували ви інших?
Чи брали ви активну участь у загальній дискусії під час обговорення питання?

               VІ   Підсумки уроку

У чому ж феномен В. Стуса? Передусім у цілісності його характеру, силі поетичного таланту та життєвому виборі, який він зробив усвідомлено.

VІІ. Домашнє завдання

-         Скласти кросворд, вікторину до творчості В. Стуса. Виразно читати й аналізувати поезії. Підготуватися до контрольної роботи.